В Одесі відбувся 30-й ювілейний турнір пам’яті Йосифа Кесельмана

В одеській СДЮСШОР імені Бориса Літвака відбувся ХХХ турнір серед дівчат пам’яті Йосифа Кесельмана.

ПАМ’ЯТІ ТРЕНЕРА

В цьогорічному турнірі пам’яті заслуженого тренера УРСР Йосифа Кесельмана, який став ювілейним, взяли участь п’ять команд Одеси і Миколаєва, які за підсумками змагань в одне коло визначила чемпіона і призерів.

До речі, турнір серед дівчат пам’яті Йосифа Кесельмана – змагання з найбільшою історію з усіх змагань, який проводяться в Одесі. І тут можемо тільки подякувати організаторам і всім, хто допомагав в різні роки, за збереження пам’яті знаменитого тренера.

Серед учасників турніру - три команди СДЮСШОР імені Літвака, які грали зі вже звичними для вболівальників, чисто одеськими назвами - «Шалені медузи», «Скажені креветки» (тренери - Юлія Гладченко і Катерина Глухова), а також «Ластівки» (Лідія Канцлер). «Ластівки», щоправда, старші за решту учасників, тож грали поза конкурсом.

Таким чином, за перемогу в турнірі з «креветками» і «медузами» боролися одеський «ЮГ-Баскет» - респект Марату Мурчину і Олександру Рябчуку, які також вносять свою лепту у розвиток жіночого баскетболу в Одесі, а також завсідники турнірів в нашому місті – миколаївська СДЮСШОР-4. А матчі з «Ластівками» стали для більш молодших команд відмінним досвідом.

В заключний день турніру традиційно відбулися змагання з баскетболу 3х3, але це трохи інша історія – в окремому матеріалі, присвяченому стрітбольному вікенду в «Спорт Парку Гілель».

ЛЮДИНА, ЯКА ВЧИЛА БОРОТИСЯ ДО КІНЦЯ

Поки команди борються за головний трофей, люди, яким пощастило знати Йосифа Кесельмана (для друзів – «Кец»), поділилися спогадами про знаменитого наставника. Історій чимало – якщо б записати всі, треба було б видати книгу, а поки до вашої уваги деякі з історій.

Ветеранки одеського баскетболу (зліва направо): Наталья МЕРКУШЕВА, Ольга ГОЛУБЕВА і Марина КРАВЦОВА

Ольга ГОЛУБЕВА, співробітниця СДЮСШОР імені Літвака 1970-1980-х рр.:

- Спогадів про Йосифа Яковича чимало. Веселий, гуморний, любив в картишки пограти, а саме в преферанс.Але скільки не просилася у гру, не пускали (сміється).

В роботі він був справжнім професіоналом. А такого азарту в роботі, у грі не бачила ні у кого, а я, повірте, бачила багатьох тренерів. Він таке творив на матчах, що його просто виганяли із залу, а він убігав на трибуну і звідти керував діями підопічних.

І такими же азартними – спортсменами, які прагнуть тільки перемоги він виховував своїх підопічних. «Вмерти, але виграти!», - таке гасло.

Ветерани одеського баскетболу Валерій СУГАК і Ігор ЛОГІШЕВ

ІгорЛОГІШЕВ, вихованець Йосифа Кесельмана (перший набір – 1950 р.н.):

- Я був в першому наборі Йосифа Яковича - він, як ви знаєте, розпочинав тренерську діяльність з хлопців. Пригадуються змагання, які називалися піонерські ігри. Це був 1964-й рік, зональний турнір у Вінниці. Публіка була не дуже, м’яко кажучи - навіть камінням кидали, але наш тренер, зазвичай дуже експансивним – він буквально жив на майданчику, був цього разу на подив дуже спокійним. І цей спокій напевно й нам передався, і ми виграли цю зону і вийшли на всесоюзний рівень.

Ісяїч був з вихованцями за одно, тому ми його дуже любили – це я вам точно можу сказати.

Валерій СУГАК, ветеран баскетболу:

- Вболівальники ходили на Кесельмана. Він був головним актором на баскетбольному майданчику. Таких, як він, більше не було. Він надемоційно вів гру. Деякі дівчатка від нього плакали. Намагаючись завести дівчат, міг сказати, що ви бігаєте, як старі клячи. І досягав свого. Дівчата плакали горючими сльозами, але, в будь-якому разі, любили його.

Поліна ШАНДІЦЕВА, вихованка Йосифа Кесельмана:

- На випускних вечорах Борис Давидович завжди казав, що у будь-якій ситуації залишайся бути людиною.

Так Ісяїч, насамперед, був Людиною з великої літери. Він не вчив нас жертвувати собою, але, дивлячись на нього, ми бачили, що він весь віддається. І це якось передалося з кров'ю, духом.

- Які якості він перш за все виховав саме у вас?

- Ніколи не здаватися. І це я собі взяла на озброєння, оскільки одна команда може провести найкращу гру, а фаворит, в той же час - найгіршу. В певний день, в одному матчу, це може збігтися/

Галина РОЖКОВА (СУХАНОВА), вихованка Йосифа Кесельмана:

- Ваші партнерки по команді розповідали, що він міг облаяти, і вони від того краще грали…

- Дівчата розповідали, що Ісяїч міг облаяти, і тому вони краще грали. А мене, дивна річ, не чіпав, тому що вважав, що я інтелігентка. І він десь мав рацію, оскільки я раніше займалася у балетній студії. Він вважав, що я сильно вітряна, а в спорті потрібно бути жорсткіше, особливо в баскетболі. І мені довгий час було важко перейти цю межу.

Для мене найбільшою мотивацією, коли він мені не давав грати – мала подивитися на гру з лави - напевно, він добре знався на нашій психології.

Галина РОЖКОВА (зліва), з онуком і донькою Вікторією - відомою баскетболісткою одеської команди майстрів 2000-х років.

Він навчив йти до кінця. Я йому дуже вдячна у цьому сенсі. Такі речі у житті допомагають. Не здаватися, не розкисати!

Він так проводив збори перед грою, ви не уявляєте. Він заряджав своєю енергією, завжди заряджав на перемогу. Навіть, якщо команда була набагато сильніша за нас. Не мало значення хто перед тобою. Викладайся на повну.

Для нас він був найкрасивішим чоловіком, хоча був далеким від канонів краси.

Йому було не байдуже, що з нами відбувається. І, певною мірою, він нам замінював батьків.

Світлана ДОВЖЕНКО, вихованка Йосифа Кесельмана:

- Які найяскравіші спогади про Ісяїча? Кожен день проведений із ним. Абсолютно кожний. Чому навчив? Згуртованості, дружбі. Уявіть: ми вже близько п’ятидесяти років дружимо.

Іншого такого в України немає – це я вам точно можу сказати. Він фанат своєї справи.

Я ще не бачила жодної людини, яка робить на спинці стільця місток. А це в нього такий азарт був, що він ось так вигинався і робив місток.

Ірина ЩИПАКІНА, вихованка Йосифа Кесельмана, головний тренер команди «ІнтерХім-СДЮСШОР імені Літвака Б.Д.»:

- Взагалі, я музикою займалася. Дякувати Богу, що батьки не купили фортепіано, оскільки в якійсь певний момент я почала не доходити до «музики», а стала ходити на баскетбол. Що привабило? Колектив, команда, гра, атмосфера, яку створював наш тренер.

Нам було дуже цікаво одній з одною. У нас був спортивний клас, ми там знаходили все спільне. А коли мене запросила до київського «Динамо», я не могла уявити, що буду грати в іншій команді, під орудою іншого тренера: «Куди я поїду?! У нас в Одесі така команда». І коли розповіла Ісяїчу, ми поплакали вдвох.

Звісно, я шкодую, що мало потім приділяла йому уваги – мало телефонувала, мало спілкувалася.

Але пам'ятаю, з Ізраїлю приїхала – я там грала, а він прийшов у гості: «Ось дружина мене відпустила. Я мав прибрати кухню, коридори. І вона мене відпустила». Бере шматочок хліба і намазує краєчок олією і кладе тюлечку на краєчок. Смакота. Сиділи-згадували.

ДОБРА ТРАДИЦІЯ

Є така добра традиція в одеському баскетболі: проведення матчів, присвячених знаковим особистостям. Один з таких матчів - «ІнтерХім-СДЮСШОР ім. Літвака Б.Д.» і «Збірна ветеранів та учнів «Ісяіч Тім» - відбувається на турнірі пам’яті Йосифа Кесельмана. Звісно, спортивний результат, на другому плані. На першому – вшанування пам’яті Тренера, а вшанування пам’яті Кесельмана – битва до останніх секунд. Звісно, молодість в цьому матчі мала перевагу над досвідом, але боролися ветерани за кожний м’яч. У підсумку переміг баскетбол.

Поліна ШАНДІЦЕВА:

- Для нас, вихованок Ісяіча, які грають у ветеранській команді, щорічний турнір його пам’яті - це дуже важлива подія. Це наш тренер. Щоразу ми заявляємо, що ми є. У нас хороша команда, ми беремо участь у турнірі Максі Баскет, у чемпіонатах Європи і світу серед ветеранів.

- Який настрій був на цю гру?

- Дати бій. Ми оцінюємо свої сили адекватно та розуміли, що наш суперник – сильна команда. Нам було цікаво пограти із такою командою: спробувати щось забити, спробувати щось відібрати. Зрозуміло, що, у будь-якому випадку, з гарною командою завжди приємно грати.

Ісяїч нас виховав – боротися до кінця. Так ми і граємо в кожному матчі. На перемогу.

БИТВА ЗА ГОЛОВНИЙ ТРОФЕЙ

Достатньо подивитися на результати матчів турніру, щоб зрозуміти, наскільки напруженою була боротьба за перемогу: п’ять з шести матчів завершилися з перевагою шість і менше очок, і це при наявності двох фаворитів в особі двох команд СДЮСШОР імені Літвака. Наприклад, баскетболістки «ЮГ-Баскет» на чолі з Катериною Тарнакоп, дали бій обом фаворитам (38:44, 43:45).

Ну, і вирішальна битва – між «креветками» і «медузами» була достойна фіналу. Здавалось би, після трьох чвертей все було вирішено – 36:24 на користь «медуз». Але «креветки» були іншої думки. Хоч і програли (41:43) і стали другими в турнірі, але боролися до кінця, як вчив Кесельман. Тож справа його живе. І турнір живе. І буде жити, дай Бог здоров’я його організаторам.

Юлія ГЛАДЧЕНКО, тренерка СДЮСШОР імені Літвака:

- По-перше, хочу подякувати Віктору Ворожку за проведення турніру, це класний підготовчий турнір до сезону. Зазвичай, сезон розпочинається з жовтня, і цей турнір показує нашу готовність на даному етапі, показує наші помилки, які дуже помітні саме в іграх. Коли граєш з іншими командами, ці помилки явно проявляються.

Я задоволена виступом дівчат: ми виставили дві команди – поділили дівчат та додали молодший вік: це спортсменки 2012-2013-го років народження та кілька дівчат 2014-го року народження, які, до речі, цього року починають грати у ВЮБЛ. І мені, до речі, дуже сподобалося, як вони «рубилися» зі старшими, з «Ластівками» - в обох, до речі, матчах.

І були просто прекрасні моменти - можна сказати як дорослі грали: давали паси, було гарне бачення майданчику. І прогрес в командних діях явно видно. Ростуть і за індивідуальними своїми якостями: ведення м'яча, атака.

Дуже виросла Катя Тарнакоп – вона на місцевому рівні грає за «ЮГ-Баскет», а у ВЮБЛ буде за СДЮСШОР виступати. Непогано проявили себе високі – Єва Ільїна, Аня Вереїна, але, в будь-якому разі, є дефіцит високих.

- На що націлюєтеся у ВЮБЛ сезону-2025/26?

- Минулому року були на сьомому місці. Цього сезону хотілося б потрапити в четвірку кращих. Це було б шикарно.

Віктор ВОРОЖКО, президент Фонду підтримки і розвитку дитячого і жіночого баскетболу в Одесі ім. І.Я.Кесельмана:

- Турнір пам’яті Йосифа Кесельмана був організований за ініціативою вихованців мого батька, і вже на якомусь етапі став долучатися до організації, і з часом взяв справу у свої руки.

Ігровою частиною займаються наші тренери - Ірина Щипакіна, Катерина Глухова, Лідія Канцлер, Юлія Гладченко, також Анжела Іщенко.Плюс, звісно, в організації брала участь і СДЮСШОР імені Бориса Літвака, а я займаюся фінансовою та технічною сторонами. Коли на якомусь етапі почав займатися питаннями Фонду, то, природно, все пішло в комплексі.

На жаль, COVID, а потім і війна відбилися на організації. А максимально в турнірі брала участь 21 команда, та й географія була достатньо широкою. Через цей турнір пройшло багато зірок українського жіночого баскетболу - хто грав, чи зараз грає.Спочатку турнір проводився на початку березня, оскільки батько пішов з життя 10 березня, але потім плавно перевели на травень, коли у батька день народження, а потім через COVID, в 2020-му, перенесли на осінь

На сьогоднішній день найголовніша складність - це логістика. Турнір швидкоплинний і будь-яка затримка потягу може поставити під питання проведення турніру. Та й ворог, трапляється, б’є по залізній дорозі.

Коли почалася війна, і до нас ніхто не хотів їхати, то ми зібрали всіх дітей, хто залишилися, поділили на команди і провели в перший день турнір з класичного баскетболу, наступного – 3х3.

Дякуючи нашим захисникам, до нас стали приїжджати команди Вінниці, Полтави, Ізмаїлу, а миколаївська команда стала регулярним учасником турніру. Ми - міста-герої, тому, природно, тримаємося. І триматимемося й надалі – маємо підтримувати традиції, підтримувати розвиток нашого юного покоління.

Тож можу з впевненістю сказати, що незалежно від ситуації, ми проводитимемо турнір. Ми, звісно, хочемо, щоб це був турнір з великою кількістю учасників і широкою географією, але не все залежить від нас

- Кому вдячні за підтримку в організації турніру?

- В першу чергу, Збройним силам України за те, що ми живемо і можемо проводити турніри, також вдячні управлінню фізкультури та спорту Одеської міськради. Велике спасибі компанії «ІнтерХім» і особисто Анатолію Редеру. «ІнтерХім» допомагає ЗСУ, а вони захищають нас і, слава Богу, ми можемо жити у вільній та незалежній Україні.

Влад ЄФІМОВ

ХХХ турнір серед дівчат пам'яті Йосифа КЕСЕЛЬМАНА

Результати

12 вересня

«Шалені медузи» (СДЮСШОР ім.Літвака Б.Д.) – «ЮГ Баскет» - 44:38

«Ластівки» (СДЮСШОР ім. Літвака Б.Д.) – СДЮСШОР №4-Миколаїв – 51:8

«ЮГ Баскет» – «Скажені креветки» (СДЮСШОР ім. Літвака Б.Д.) – 43:45

«Шалені медузи» – СДЮСШОР №4-Миколаїв – 52:24

13 вересня

«Шалені медузи» – «Скажені креветки» – 43:41

«Ластівки» – «Шалені медузи» – 53:38

СДЮСШОР №4-Миколаїв – «Скажені креветки» – 35:38

«ЮГ Баскет» – СДЮСШОР №4-Миколаїв – 26:22

«Ластівки» – «ЮГ Баскет» - 43:40

«Ластівки» – «Скажені креветки» – 31:38

* - «Ластівки» грали поза конкурсом

Турнірна таблиця*

Умовне позначення: * - без урахування ігор за участю «Ластівок»

Лауреати ХХХ турніру серед дівчат пам'яті Йосифа КЕСЕЛЬМАНА

Краща захисниця: Катерина ТАРНАКОП («ЮГ-Баскет»)

Краща форвардка: Анна ПОЛІЩУК («Медузи»)

Краща центрова: Анна ВЕРЕЇНА («Медузи»)

MVP: Вікторія ПОРВАНОВА («Креветки»)

Міс турніру: Єва ІЛЬЇІНА («Креветки»)

Краща гравчиня команди «Ластівки»: Марія ШПОЛЯР

«Гроза авторитетів»: Теона КАЛАДЗЕ («Медузи»)

Найперспективніша гравчиня: Ганна КРАМАРЕНКО («ЮГ-Баскет»)

Найекспансивніша тренерка: Юлія ГЛАДЧЕНКО («Медузи»)